Опубликовано 6 Октябрь, 2012 - 14:11
Спасибо Вам,Джером Сэлинджер! (фото)
Достоинства
- Высмеивает льстецов
- Заставляет задуматься
- Лучшая
- Неповторимый язык и стиль
Silver_Sunрекомендует
Comments.
Все комментарии
Отличный отзыв, очень искренний. Плюс Вам. Это моя самая любимая книга, она помогла мне пережить тяжелый момент моей жизни!
я прошу прощения, но после прочтения книги у меня так и осталась неясность (читала уже давно очень правда) - главный герой и его младшая сестра - кто-то их них погибает?
и да, вот соглашусь - люди, которых как и меня, не зацепила эта книга - "мы слишком правильное,всё вам надо,чтобы было вокруг "причесанно" и идеально,как на картинке"
да-да, логичные, правильные,, всё по полочкам, рассортировано в алфавитном порядке - нам такие книги не понравятся:))) 100% подметили!
к счастью, все мы разные:)
и да, вот соглашусь - люди, которых как и меня, не зацепила эта книга - "мы слишком правильное,всё вам надо,чтобы было вокруг "причесанно" и идеально,как на картинке"
да-да, логичные, правильные,, всё по полочкам, рассортировано в алфавитном порядке - нам такие книги не понравятся:))) 100% подметили!
к счастью, все мы разные:)
![Smile Smile](/modules/smileys/packs/Roving/smile.png)
Просто супер отзыв - обожаю "Над пропастью во ржи", а Холден - это просто чудо
![Smile Smile](/modules/smileys/packs/Roving/smile.png)
неудивительно, что книга про подростка нравится подросткам, и они видят с главным героем свою схожесть...
Интересный отзыв и тоже во многом согласна. Только мучает один вопрос
Вы пишите, что мыслите как он и противна Вам фальш и т.д. Т.е. в кинотеатр вы никогда не ходили и не ходите? даже на самые интересные фильмы? И не понимаете людей, которые туда ходят? я правильно поняла Ваш отзыв?
![Smile Smile](/modules/smileys/packs/Roving/smile.png)
Я тоже очень люблю это произведение. Что касается языка, возможно, некоторые недочеты связаны с переводом, не всегда просто перевести книгу. Я ее в свое время в оригинале читала, впечатления отличаются. Мне Холден Колфилд почему-то всегда был симпатичен: какой бы ни был, но очень искренний малый. Обязательно почитайте и рассказы Сэлинджера, мне они еще больше понравились!
Доброго вечора! MelissaKonti, ви так любите цю книгу, а я не можу добре зрозуміти за що ви так її любите. Чи не були б ви такі люб'язні уточнити, що дана книга вас корисного навчила? Справа в тому, що мені дуже важко читати цю книгу і весь час думаю, що ось-ось побачу, що дійсно ця книга вартує уваги із моєї точки зору...
Я лише наведу один фрагмент, який мене дуже засмутив.
(Одне слово, сидять ті дві чернички поруч зі мною, і ми помалу розбалакалися. Та, що сиділа ближче до мене, тримала солом'яного кошика — такого, в які черниці й дівчата з Армії Спасіння звичайно збирають перед Різдвом пожертви. Вони завжди стоять на розі, особливо на П'ятій авеню, перед великими універмагами тощо. Одне слово, у тієї, що сиділа ближче до мене, кошик раптом гуп із рук на підлогу! Я нахиляюсь і подаю його їй. Ви, мабуть, питаю, збираєте на добродійні заходи тощо. А вона каже — ні. Просто, каже, кошик не вліз у валізу, коли пакувались, і довелося нести в руках. Звела на мене очі й так мило всміхається. Ніс вона мала великуватий, а окуляри в якійсь залізний оправі — не дуже гарні, але обличчя було збіса привітне.
— Бо якщо ви збираєте гроші, — кажу, — то я теж трохи пожертвую. Візьміть у мене гроші зараз, а як збиратимете, то покладете й мої.
— О, це дуже мило з вашого боку! — каже вона.
Тоді та друга, її товаришка, й собі звела на мене очі. Ця друга, попиваючи каву, читала якусь невелику книжку в чорній оправі. Книжка була схожа на біблію, тільки дуже тоненька. Але однаково то було щось таке, як біблія. Обидві черниці снідали тільки кавою з грінками. На душі мені стало важко. Ненавиджу запихатися яєчнею з шинкою і т. ін., коли поруч їдять саму грінку, запиваючи її кавою.
Вони таки взяли в мене на добродійні заходи десять доларів. Тільки всю дорогу перепитували, чи це не велика для мене витрата і т. ін. А я сказав, що грошей маю при собі багато. Проте вони, здається, не вірили. Але десять доларів кінець кінцем узяли. І так обидві дякували, що мені аж ніяково стало. Я перевів розмову на інше — те, се, а тоді запитав, куди це вони зібралися. Черниці відповіли, що обидві вони вчительки, щойно приїхали з Чікаго й мають намір працювати в якійсь монастирській школі — чи то на Сто шістдесят восьмій вулиці, чи то на Сто вісімдесят шостій. Одне слово, у чорта на болоті).
Це здоровий глузд?!
Я лише наведу один фрагмент, який мене дуже засмутив.
(Одне слово, сидять ті дві чернички поруч зі мною, і ми помалу розбалакалися. Та, що сиділа ближче до мене, тримала солом'яного кошика — такого, в які черниці й дівчата з Армії Спасіння звичайно збирають перед Різдвом пожертви. Вони завжди стоять на розі, особливо на П'ятій авеню, перед великими універмагами тощо. Одне слово, у тієї, що сиділа ближче до мене, кошик раптом гуп із рук на підлогу! Я нахиляюсь і подаю його їй. Ви, мабуть, питаю, збираєте на добродійні заходи тощо. А вона каже — ні. Просто, каже, кошик не вліз у валізу, коли пакувались, і довелося нести в руках. Звела на мене очі й так мило всміхається. Ніс вона мала великуватий, а окуляри в якійсь залізний оправі — не дуже гарні, але обличчя було збіса привітне.
— Бо якщо ви збираєте гроші, — кажу, — то я теж трохи пожертвую. Візьміть у мене гроші зараз, а як збиратимете, то покладете й мої.
— О, це дуже мило з вашого боку! — каже вона.
Тоді та друга, її товаришка, й собі звела на мене очі. Ця друга, попиваючи каву, читала якусь невелику книжку в чорній оправі. Книжка була схожа на біблію, тільки дуже тоненька. Але однаково то було щось таке, як біблія. Обидві черниці снідали тільки кавою з грінками. На душі мені стало важко. Ненавиджу запихатися яєчнею з шинкою і т. ін., коли поруч їдять саму грінку, запиваючи її кавою.
Вони таки взяли в мене на добродійні заходи десять доларів. Тільки всю дорогу перепитували, чи це не велика для мене витрата і т. ін. А я сказав, що грошей маю при собі багато. Проте вони, здається, не вірили. Але десять доларів кінець кінцем узяли. І так обидві дякували, що мені аж ніяково стало. Я перевів розмову на інше — те, се, а тоді запитав, куди це вони зібралися. Черниці відповіли, що обидві вони вчительки, щойно приїхали з Чікаго й мають намір працювати в якійсь монастирській школі — чи то на Сто шістдесят восьмій вулиці, чи то на Сто вісімдесят шостій. Одне слово, у чорта на болоті).
Це здоровий глузд?!
Я розумію, що я неідеальний, але я вже вирішив читати дану книгу пропускаючи деякі фрагменти, які я вважаю за необхідне не читати. Справжнього задоволення я не отримую від цієї книги, тому читаю не все підряд, а дещо пропускаю.
Мне понравился Ваш отзыв.Роман на все времена и для людей разных возрастов.Не согласна с теми,кто считает,что он ориентирован на подростков. Нужно только понять , о чем хотел сказать автор.
Другие отзывы
Смотрите также